Віктор Рубан: «Найважче було психологічно»

Category: Новини

Пандемія коронавірусу, яка охопила світ, внесла свої зміни не тільки на проведення самої Олімпіади, а й на кваліфікаційні турніри. Так в червні цього року збірна України зі стрільби з лука мала їхати до Німеччини, щоб поборотися за олімпійські ліцензії. Велику надію на здобуття перепустки в Токіо та вдалий виступ на самих Іграх покладаємо на спортсмена харківської ШВСМ, Заслуженого майстра спорту зі стрільби з лука, олімпійського чемпіона, чемпіона світу та Європейських ігор Віктора Рубана.

Коли тепер відбудеться даний та інші турніри, про нюанси свого виду спорту, а також про умови, в яких вимушений зараз тренуватися, олімпійський чемпіон розповів в інтерв’ю сайту Управління у справах молоді та спорту Харківської облдержадміністрації.

— Нещодавно багато ЗМІ опублікували відео тренування, на якому Ви стріляєте з лука прямо у себе в квартирі. Чи справді зараз, в умовах карантину, так проводите свої тренування?

— Зараз, коли закриті всі спортивні споруди, доводиться тренуватися вдома. В дитячій кімнаті я собі зробив, так би мовити, міні тренувальний табір. Поставив стенд і треную техніку пострілу з прицілюванням. Але, звичайно, на точність попадання в таких умовах не попрацюєш.

— Як ще в домашніх умовах може лучник підтримувати себе у формі?

— Я роблю комплекс вправ для спини, для ніг, а також для преса. Зазвичай, так взимку готуюся до літнього сезону, підтягую, таким чином, ОФП. Зараз, так як змагань немає, то можна теж все це робити, щоб вже бути готовим до зборів та змагань.

— Наскільки важливу роль відіграє фізична підготовка в вашому виді спорту?

— Скажімо так, загально фізична не сильно важлива, а ось спеціальна фізична підготовка відіграє важливу роль. В стрільбі з лука працюють свої особливі групи м’язів — спина і лопатки. В багатьох видах спорту ці м’язи не працюють настільки, як у нас. Наприклад, приходили хлопці, які не пов’язані зі спортом, постріляти до нас. Але вони не змогли розтягнути мій лук настільки, наскільки я розтягую. Вони зробили десь по 15 пострілів та сказали, що втомилися. При цьому у мене за тренування до 300 пострілів буває. Спеціальна фізична підготовка важлива. Якщо навіть я пропущу два тижні, то буде вже важко справлятися зі своїм луком. Потрібен вже буде час, щоб підготувати м’язи, щоб була можливість робити великий обсяг роботи. Навіть на відпочинку, якщо скоро очікуються змагання, я роблю комплекс вправ. Беру з собою у відпустку звичайний гумовий джгут та роблю натягу, щоб м’язи були в тонусі.

— У зв’язку з карантином, напевно, більше вільного часу стало для себе? Як його проводите?

— Дитина займає весь мій вільний час. Я, можна сказати, викроюю для себе шматочок часу для тренувань, коли донька спить вдень. Години півтори-дві вдається потренуватися і зайнятися фізичною підготовкою. Потім вона прокидається і все — тато давай побігаємо, давай пострибаємо, поховаємося (сміється). Загалом, дитина сама придумує, чим нам зайнятися. Так що вільного часу, як такого, фактично не залишається.

— Олімпійський відбір ще не завершений. Щось вже відомо з приводу ліцензійного турніру? Коли він тепер відбудеться?

— Поки не ясно. Чемпіонат Європи, який повинен був пройти в травні, здається, вже перенесли на вересень. Стосовно ліцензійного турніру, який мав бути в червні, поки інформації конкретної немає — в цьому році він тепер буде чи ні. Можливо, перенесуть вже на наступний рік, щоб дати спортсменам добре підготуватися. Адже це відповідальний старт, який дуже багато значить для кожного.

— Перенесення Олімпіади для Вас плюс чи мінус?

— Плюс в тому, що є ще рік, щоб більш добре підготуватися. Я вважаю, що в цьому році у мене трохи краще стало виходити. Зараз я задоволений своєю роботою та результатом. Якщо в цьому напрямку продовжувати працювати, то буде ще краще. Будемо сподіватися, що мої надії виправдаються, і все буде добре.

— Нинішній рік для Вас почався з перемоги на чемпіонаті України. Наскільки було важко, або навпаки легко пройшли суперників?

— Найважче було психологічно. Я не знав, на який результат вийду. В січні було ще холодно на вулиці, та ми стріляли в приміщенні на 18м. Постріляти на 70м до чемпіонату фактично не було можливості. Лише три дні була більш-менш тепла погода +6 градусів, а також сонце, і я вийшов постріляти на 70м. При цьому все одно до кінця не знав, гарно чи погано зможу виступити на чемпіонаті України. Психологічно було важко, так як не було впевненості за результат. Тому для мене дані змагання були, як в тумані. Хоча це був один з найважливіших стартів, на якому йшов відбір в команду на ліцензійний турнір.

— А коли зрозуміли, що, так би мовити, зловили кураж?

— Напевно, після кваліфікації. Я показав хороший результат. З Маркіяном Івашко ми показали тоді два кращих однакових результати. І тоді я зрозумів, що в принципі, все добре та все виходить. З підгонкою я теж все вгадав — стріла летить правильно і рівно, а також гарна кучність. Фінальну частину я вже стріляв більш впевнено, знаючи, що точно зможу в трійку призерів потрапити.

— Чемпіонат України пройшов у приміщенні, але на олімпійській дистанції — 70м. З чим це було пов’язано?

— Спочатку в ці строки повинен був бути чемпіонат України, де ми би стріляли на звичайній для приміщення дистанції — 18м. Але через те, що змагання на 70м в цьому році розпочиналися досить рано, та потрібно було відбирати команду для участі в цих змаганнях, в тому числі на олімпійський ліцензійний турнір, тренери вирішили замінити дистанцію. При цьому, це був січень місяць та погодні умови нам не дозволили вийти на вулицю, тому стріляли в приміщенні на 70м.

— Для Вас особисто до душі стріляти в приміщенні або на відкритому повітрі?

— Мені більше на повітрі подобається. Більш вільно себе почуваєш. Крім того світла там, навіть в похмурий день, набагато більше ніж в залі.

—  В той же час на відритому майданчику вітер може втрутитися у результат…

— Так, звичайно, вітер заважає, але заважає всім. Тим самим він створює інтригу.

— В світі поширене проведення змагань зі стрільби з лука в людних місцях, наприклад, на площах, в парках і т.д. В Україні це досить рідке явище. На Ваш погляд, змагання, за якими змогли б спостерігати глядачі, в тому числі просто перехожі, можуть сприяти популяризації вашого виду спорту в країні?

— Я вважаю, що так. У світі тому і почали проводити такі змагання. Видовищності в нашому виді спорту мало, тому за допомогою проведення таких заходів намагаються залучити більше, як просто глядачів, так і спонсорів. У нас в такому форматі змагання проходять рідко, так як вимагають досить великих фінансових витрат. Крім того, щоб постріляти на площі, її потрібно огородити та дотриматися всіх норм безпеки, адже стріла, що летить — це небезпечно.

— На Ваш погляд, наскільки зараз популярна стрільба з лука в Україні? Чи багато нових дітей приходить в школи та секції?

— Зараз якось не особливо популярна. І дітей менше, ніж раніше було. Але зараз усі види спорту страждають від цього. Діти сидять у комп’ютерах та телефонах. Навіть у дворах дітей менше стало, ніж раніше було.

— Стрільба з лука — спорт для всіх вікових груп?

— Так, в будь-якому віці, навіть в 60-70 років стріляють. У нас немає меж за віком, головне — бажання.

— Чи дорогий вид спорту стрільба з лука?

— Для дітей секція у нас безкоштовна. Вони забезпечуються луками і стрілами. Як кажуть, приходь та займайся. Для дорослих, звичайно, безкоштовно не буде. Потрібно купувати лук і стріли для себе. Для початку 300-400 доларів США вистачить. Простий лук коштує близько 200 доларів. Стріли — близько 100 доларів.

— Ви були вже на чотирьох Олімпіадах. Яка з них більше запам’яталася?

— Кожна Олімпіада особлива. Починаючи від підготовки до проведення, всюди все по-різному. Олімпійські селища завжди унікальні. Кожна Олімпіада була по-своєму цікава та запам’яталася. В Пекіні, де я став чемпіоном, були свої враження. В Афінах, яка була першою, і де була завойована перша медаль, також запам’яталася дуже яскраво.

— На Вашому рахунку «золото» і «бронза» Олімпійських ігор, перемога на чемпіонаті світу та на Європейських іграх, а також безліч інших нагород. Де знаходите мотивацію, щоб продовжувати далі та добиватися нових успіхів?

— Кожен раз хочеться поповнити свою скарбничку нагород, щоб їх було більше і більше. Так себе і мотивуєш — а ще раз, і ще раз. А наступна Олімпіада? Чи зможу, або не зможу?

— Чи є у Вашому житті інші види спорту, якими займаєтеся або за якими стежите?

— Так прямо, щоб сильно — немає. Трохи грав у великий теніс. Він мені подобається, але зараз немає можливості з ким пограти, та й часу на це не вистачає. Якщо потрапляю на трансляцію, то дивлюся. Найчастіше це виходить на зборах, коли є час між тренуваннями.

— Щоб побажали людям в нинішніх умовах карантину та вимушеної ізоляції?

— Побажав би терпіння і наполегливості, так як, звичайно, нелегко в таких умовах готуватися. Намагатися тримати себе в формі. Вдома у нас зовсім інший настрій і складніше змусити себе тренуватися в повному обсязі, так як це робиш на спортивних майданчиках. Сподіваюся, що скоро це все закінчиться, і ми повернемося до того способу життя, до якого звикли.