Анастасія Савчук: «Мотивуємо себе, щоб не розслаблятися»

Category: Новини

На Олімпіаді в Токіо збірна України з синхронного плавання, яка складається виключно з харківських спортсменок, буде представлена в усіх видах олімпійської програми – в дуеті та групі. Це буде вже п’ята спроба українських русалок підкорити Олімп, а для однієї з найдосвідченіших спортсменок даного складу збірної, Заслуженого майстра спорту, чемпіонки світу та Європи, спортсменки харківської ШВСМ Анастасії Савчук – друга.

Про те, як складаються програми, про нові успіхи збірної, а також про те, як вплинув карантин на підготовку команди,та як не набрати зайвої ваги, знаходячись вдома, спортсменка розповіла в інтерв’ю сайту Управління у справах молоді та спорту Харківської облдержадміністрації.

— Збірна з синхронного плавання одна з перших принесла Україні ліцензії на Олімпіаду-2020. При цьому команда ще досить молода. У чому феномен нового покоління?

— Можливо, як кажуть, молода кров. Коли молодий, тобі все по плечу, не відчуваєш втоми та хочеться йти тільки вперед і вперед. Тому молодим і вдається пробиватися.

— Вам було важче завоювати ліцензію в дуеті або в команді?

— Напевно, в команді. На чемпіонаті світу нам потрібно було виграти коротку програму груп, що завжди складніше. Тому був упор саме на групу.

— Особисто Вам до душі більше дует або командні виступи?

— Більше дуети подобаються. Тут лише двоє виступають, та більше розумієш один одного. В свою чергу, підготовка команди займає набагато більше часу, тому що у всіх різні характери, згуртованість важче йде.

— Не дивлячись на те, що ліцензії на Олімпійські ігри вже завойовані, збірна продовжує підкорювати водні арени світу. На початку березня команда повернулася з Парижа, де викликала фурор на етапі Світової серії, завоювавши золоті медалі в усіх видах програми, в яких виступала. Які цілі ставили на дані змагання?

— Ставилося за мету обкатати програми, щоб бути впевненими в них. Та, напевно, ще, щоб судді звикли до нас. Коли весь рік їздиш, ти більше впевнений у своїй програмі. Виходиш, щоб зробити і не переживаєш, що буде важко. На жаль, в цьому році це був перший і єдиний етап Світової серії. Через пандемію коронавірусу її скасували.

— Коли Ви їхали до Франції, якраз почався сплеск захворювання в Європі. Чи були занепокоєння через це?

— Було звичайно хвилювання у спортсменів, але була необхідність їхати. Ми не сперечалися з тренерами. Треба — значить треба.

— Яка була ситуація в Парижі? Чи була паніка, якісь жорсткі обмеження?

— Ні, люди на той момент спокійно ходили. Не було якихось жорстких санкцій. На трибунах всі досить щільно сиділи, команди їли разом в їдальні. Правда, стояли дезінфектори, як в їдальні, так і в басейні. На вулицях люди ходили без масок. Звичайно, ми не гуляли по Парижу, але бачили все в вікна автобуса, коли проїжджали. При цьому, повернувшись до Харкова, ми побачили більше людей в масках, ніж там.

— Зараз в умовах карантину та вимушеної ізоляції, як проводите тренування?

— Тренування ми не забули. Вони у нас проходять онлайн в програмі «Zoom». Робимо ОФП. Займаємося три години вранці та пару годин ввечері буває.

— Але все ж таки воду це не замінить …

— Так, воду це не замінить. Хіба що в душі або у ванній можна (сміється). Вже скучили за басейном, хочеться поплавати.

— Скільки раніше йшло на тренування в день, і скільки зараз? Набагато менше стало?

— Десь наполовину , а то і більше. Якщо раніше годин вісім тренувалися, то зараз три-чотири.

— Але тепер з’явилося більше вільного часу для себе. Чим його займаєте?

— Я готую. Крім того нам дають деякі завдання, в тому числі і по психології. Загалом, мотивуємо себе, щоб не розслаблятися. Дівчата, які вчаться, також зараз роблять домашні завдання.

— А яке зараз блюдо частіше готуєте, на яке може раніше не вистачало часу?

— Нещодавно приготувала хліб. Так було нудно, що вирішила спробувати (сміється). Крім того готую різні страви з м’яса в духовці.

— Як в цих умовах утриматися від спокус, щоб не з’їсти зайве і не погладшати?

— Це складно. Не знаю, напевно, все одно трохи набереться вага. Напевно, ще менші порції їсти, ніж коли були постійні навантаження. Намагаюся все ж себе обмежувати, в тому числі взагалі не їсти солодкого. Адже коли тренуєшся, то витрачаєш калорії, а зараз особливо їх ніде витрачати. Тому стримуєш себе.

— Коли завершиться карантин, що очікує збірну? До чого будете відразу готуватися?

— Поки не знаю. Офіційного календаря немає. Є тільки розуміння, що перенесли Олімпіаду на 2021 рік. Ще повинен пройти чемпіонат Європи, але тепер невідомо в які числа. Зараз стоїть серпень цього року, але може поміняють.

— Те, що перенесли Олімпіаду на рік, це добре для збірної або навпаки, адже команда, напевно, вже виходила на пік форми?

— Думаю, що ми були вже в хорошій формі, що показав французький етап Світової серії. Але в якомусь плані перенесення це і добре. Можливо, я так думаю, ми щось змінимо в довільній програмі. Краще відпрацюємо технічну програму в групі, на яку потрібно багато часу витратити на підготовку.

— На майбутніх змаганнях будете обкатувати олімпійські програми, або будете тримати їх в секреті?

— Я думаю, що будемо. Головне, щоб було куди їздити. Швидше за все, в грудні на Кубку України щось покажемо.

— Чи немає побоювання, що суперниці зможуть перейняти з ваших програм щось собі?

— Є звичайно. У Франції ми повинні були робити також і технічну програму груп, але зняли її. Сильних суперників не було, та як раз прибрали її, щоб залишити в секреті, щоб суперниці не змогли взяти наші рухи.

— Які основні суперниці будуть у збірної України на Олімпіаді в Токіо?

— Напевно, Японія. Адже це буде у них вдома. Буде дуже складно доводити, що ми гідні бути на п’єдесталі. Звичайно, ми будемо намагатися працювати на перше місце, щоб нас добре оцінили.

— А чи є шанси у нашої збірної посунути суперниць з Китаю і Росії?

— Думаю є. Головне вірити в це. Не все, звичайно, залежить від нас, але велика частина так.

— Для Вас це буде вже друга Олімпіада. У Ріо-де-Жанейро зовсім трохи не вистачило до медалей. Що на Ваш погляд потрібно зробити, щоб довести суддям, що ви кращі?

— Звичайно, суб’єктивна думка дуже впливає. Але, якщо команда не допускає ніяких помилок, робить все чисто та емоційно, віддає всі свої сили, то, я вважаю, думка суддів зміниться. Якщо все зробити навіть не на 100%, а на 300%, то судді не посміють поставити оцінки нижче. При цьому зараз вводять нові правила суддівства. Якщо ми зробимо все можливе і неможливе та при цьому дуже якісно, то нам повірять і поставлять якомога вище.

— Попередній склад збірної України розпався після Олімпіади. Де зараз Ваші подруги по тій команді? Чи продовжують вони себе реалізовувати в спорті?

— Так, вони продовжують займатися спортом. В більшості вони вже тренують. Анна Волошина тренує збірну США, якщо не помиляюся, по юніорам. Лена Гречихина — в Москві тренує. У неї свій клуб, в якому вчить дітей плавати. Лоліта Ананасова теж в Америці тренує в клубах. Ксенія Сидоренко в Словаччині тренувала. Даша Юшко зараз тренує юніорську збірну України. Катя Садурская — в Харкові, займається підводним спортом. Олександра Сабада, по-моєму, також в Америці. Багато країн хочуть бачити наших українських спортсменів у себе в якості тренерів.

— Взагалі важко потрапити в збірну України з синхронного плавання?

— Напевно, раніше було важче, ніж зараз. Як на мене, то зараз мало дітей, вірніше дітей багато, а відбирати нема з кого. Потрібно показувати високі результати, вище, ніж показують дівчата в збірній, тоді потрапиш.

— На сьогоднішній день в Україні немає конкуренції харківській школі синхронного плавання? Або все ж уже з’явилися дівчатка з інших регіонів, які можуть з вами посперечатися?

— На жаль немає. Раніше, коли я ще маленькою була, на мій погляд, була якось більша конкуренція. Більшість дітей тренуються до моменту, поки не стануть майстрами спорту та йдуть. Мало хто хоче проявити себе і потрапити в збірну. Не знаю, з чим це пов’язано. Такого віку, як я, дуже мало. Зараз велику увагу приділяють маленьким діткам. Хочуть виростити вже нове сильне покоління.

— На чемпіонаті України президент Федерації синхронного плавання України Ігор Лисов заявив, що є бажання та вже навіть деякі домовленості про проведення в наступному році в Харкові чемпіонату Європи з синхронного плавання. На Ваш погляд, це дасть новий поштовх розвитку вашого спорту в Україні?

— Звичайно. Приїде багато країн, буде на кого подивитися. Головне, щоб був басейн, який відповідатиме світовим вимогам. Потрібно підганяти до цих параметрів наш басейн «Локомотив», або будувати нову олімпійську базу.

— Будемо вірити, що все вдасться і в наступному році Харків все ж прийме чемпіонат Європи. На Ваш погляд, для збірної буде легше виступити в рідній воді?

— Я думаю, що десь 50 на 50. Легше в тому, що ми будемо відчувати підтримку рідних. Але, в якомусь плані, звичайно, і важко. Начебто і добре, що домашня атмосфера, але при цьому потрібно показати ще сильніший результат, щоб не вдарити в бруд обличчям при своїх, при юному поколінні наших спортсменів, яке буде на нас дивитися.

— Як народжуються ваші програми, підбирається музика, ставляться елементи? Вирішують тренери, або це колективна робота разом зі спортсменами?

— Музику приносять тренери. Іноді запитують нас, чи подобається вона. Але найчастіше тренер вибирає сам музику, яка, на його погляд, дозволить показати кращий результат. А рухи частіше показуємо ми, робимо різні зв’язки. Головний тренер Світлана Саідова дивиться, і те, що подобається пробуємо на всіх. Якщо не виглядає в команді, то можемо залишити для дуету. Буває, що вона показує нам рухи, які хоче спробувати. Якщо не виходить, то шукаємо щось нове. Кожен свій варіант придумує.

— Які цілі ставите зараз перед собою?

— Дожити до Олімпійських ігор (сміється). Нещодавно до них було півроку, а стало півтора. Головна мета — Олімпіада.

— Щоб побажали людям в цій непростій ситуації, пов’язаній з карантином та ізоляцією?

— Звичайно, намагатися сидіти вдома. Не переживати, стежити за здоров’ям та не занепадати духом. Все буде добре!